Про ринок землі в Україні

Політична партія «Слуга Народу» вітає запровадження ринку землі. Це одна із передвиборчих обіцянок Володимира Зеленського і нашої команди. За це на виборах проголосувало більше половини українців, які хочуть змін у своїй країні.

Ми закликаємо людей не поспішати продавати землю – треба придивитися, почекати, ціна обов’язково зросте. На старті ринку ціна завжди нижча. Зараз продавати ділянки будуть ті, хто вже давно вирішив це зробити. Наприклад, люди, які отримали ділянки у спадщину й не бажають займатися ними.

ЩО ВІДБУЛОСЯ:

  • 1 липня стартувала земельна реформа, і вже тепер зрозуміло, що багато політиків просто брехали українцям, залякували їх, маніпулювали інформацією про ринок землі. Ніхто не буде вивозити землю з України вагонами, а іноземні банки не скуплять землю, у фермерів теж ніхто не відбере землю.
  • Противники земельної реформи переслідували власні цілі, вони брехали й будуть брехати надалі, відстоюючи інтереси не простих громадян, а олігархів і власників агрохолдингів.
  • Земельна реформа нарешті відкрила кожному українцю можливості, які має забезпечувати цивілізована держава. Громадяни України тепер можуть вільно розпоряджатися своєю власністю.
  • Опитування засвідчують, що більшість власників (до 90%) не хочуть продавати свою землю. Але при цьому опитування також показують, що більшість власників землі хотіли би мати можливість самостійно розпоряджатися землею. Саме цю можливість і забезпечив ухвалений нами закон.
  • Усі наші країни-сусіди, які колись були під радянською владою, уже запустили ринок землі. Якби в нашій державі це зробили ще у 1990-х роках, ми б уже мали розвинутий цивілізований земельний ринок. А це призвело би в тому числі і до вищих цін на землю, а отже і до вищих ставок оренди. Зараз середня ставка оренди по України – близько 3500 гривень за гектар на рік. Якби ринок працював вже давно, то власники могли б отримувати принаймні у півтора-два рази більше за оренду.

Чому різні політсили затягували впровадження ринку землі?

Саме завдяки мораторію на продаж землі в Україні замість потужного класу фермерів виникла потужна спільнота агрохолдингів із величезними банками землі. Ця земля їм не належить, але вони вважають її своєю. Родичі чи власники великих агрокомпаній пов’язані з політичними партіями, які намагалися зупинити земельну реформу. Ціна оренди землі за відсутності легального цивілізованого ринку була настільки низькою, що фактично це дозволяло тим, хто реально обробляв цю землю, отримувати надприбутки.

Протягом десятків років у земельній сфері України був повний хаос. Хто мав корупційні зв’язки, той крав землю у держави, міг використовувати для агробізнесу навіть землі військових полігонів, наукових установ, громад. Багато років найбільш незахищеною людиною на селі був саме реальний власник землі.

Топ-політики і топ-посадовці попередніх часів не були зацікавлені у наведенні порядку. Показовий факт: родині Порошенків належить одне з найбільших аграрних підприємств України – Укрпромінвестагро – з земельним банком більш ніж на 120 тисяч гектарів. Деякі з великих і дещо менших агрокомпаній пов’язані з політиками та екс-посадовцями, наприклад, депутатами з ОПЗЖ та родичами депутатів «Батьківщини» (зокрема, зять Тимошенко Артур Чечоткін).

Власники агрохолдингів стараються зберегти ситуацію такою, як вона була, коли можна було за безцінь скуповувати через різні схеми землю у земельні банки чи просто красти державну землю, а також платити копійки за оренду реальним власникам землі.

Тепер усе це змінюється. Земельна реформа нарешті спонукає власників до визначення реальних меж ділянок, до реєстрації всіх прав належним чином, до повної перевірки.

Наш закон – збалансований та прорахований в інтересах українського суспільства. Виступати проти цього закону можуть лише дві категорії політиків: або ті, хто виступає за соціалізм радянського зразка, який заперечує право власності, або ті, хто має особисту вигоду від відсутності земельної реформи.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ЗЕМЕЛЬНОЇ РЕФОРМИ:

  • Зараз ринок відкрився тільки для фізичних осіб та зі значним обмеженням – це потрібно саме на старті, щоб відпрацювати усі особливості нових відносин і дати людям упевненість, що цивілізована торгівля землею є абсолютно безпечною.
  • З 1 липня з’явилася можливість купувати і продавати землю тільки для фізичних осіб – громадян України. Будь-які спекуляції наших опонентів про те, що землю скуплять банки або що іноземці якось зможуть це здійснити через сірі схеми, – просто маячня.
  • Протягом перших трьох років можна буде купити не більше 100 гектарів в одні руки. Другий етап розпочнеться 1 січня 2024 року – тоді отримають змогу купувати землю і юридичні особи, але за умови, що вони створені й зареєстровані за законодавством України, а засновниками є лише громадяни України. Тоді ж дозволять купувати до 10 тисяч гектарів.
  • Законом заборонено продавати землю, яка перебуває у державній власності. Також не зможуть купувати землю іноземні компанії та громадяни, доки це питання не вирішиться на референдумі. При цьому незалежно від рішення референдуму іноземцям забороняється купівля земельних ділянок у 50-кілометровій зоні від державного кордону України.
  • Розрахунок за покупку ділянок відбуватиметься в безготівковій формі. Ціна ділянок землі сільськогосподарського призначення не може бути нижчою від їхньої нормативної грошової оцінки (така норма діятиме до 1 січня 2030 року). Якщо у покупця землі відсутні документи, які підтверджують джерела походження коштів або інших активів, за які купується ділянка, її продаж буде неможливим.
  • Банки взагалі не можуть купувати землю – вони можуть отримати землю як стягнення застави за кредитом, якщо людина кредит не повертає. Але банки не можуть бути власниками землі і протягом двох років зобов’язані продати ділянки через аукціон. Саме тому банки не зможуть реально організувати якийсь самостійний бізнес із землею.
  • У тих випадках, де є спірні питання про межі громад, запровадження ринку землі спонукатиме самі громади й державу якнайшвидше поставити крапку в суперечках. Усі межі громад будуть уточнені – закон визначає механізм внесення меж громад до Кадастру.

ТЕЗИ ДЛЯ КОМЕНТУВАННЯ:

  • Конституція України у статті 14 ще від 1996 року встановлює, що право власності на землю в Україні гарантується громадянам, юридичним особам та державі. Конституція чітко і недвозначно встановлює, що право власності на землю має регулюватися законом. Саме такий закон на виконання норми Конституції ми й прийняли.
  • За той час, поки в Україні не були нормально врегульовані земельні відносини і поки існували лише нелегальні земельні схеми, у держави вкрали мільйони гектарів. Виникли агрохолдинги – великі компанії, які обробляють земельні банки на десятки та сотні тисяч гектарів. Вони вважають цю землю своєю. Ціна оренди землі за відсутності легального цивілізованого ринку була настільки низькою, що фактично агрохолдинги отримували надприбутки. Аграрний експорт з України – це мільярди доларів, але реальні власники земельних наділів отримували копійки.
  • Ні іноземці, ні банки не зможуть скупити землі, тим більше вивозити вагонами за кордон українські чорноземи. Наприкінці року стане очевидним, що наші опоненти просто брехали всім про земельну реформу.
  • У банків буде лише можливість тимчасово отримати землю, яку внесуть як заставу за кредитом. Банк буде зобов’язаний продати цю землю протягом 2 років через аукціон і не зможе організувати її використання чи перепродаж пов’язаним особам.
  • Закон забороняє продавати землю, яка перебуває у державній власності. Також не зможуть купити землю іноземці та іноземні компанії, доки це питання не вирішиться на референдумі. Заборона поширюється й на ті компанії, де неможливо встановити їхнього бенефіціарного власника або якщо він зареєстрований в офшорних зонах.
  • Запуск ринку не скасовує нинішніх відносин у земельній сфері – ні тих, які є в оренді, ні тих, які є у власності. Це лише додаткові можливості. Кожен власник землі сам вирішить – користуватися йому такими можливостями чи ні.
  • Земельна реформа дає довгостроковий інструмент тим, хто справді працює на землі, придбати ту землю, яку вони обробляють. Це дуже потужний інструмент впевненості у житті та можливість передати своїм дітям і внукам не якусь ефемерну оренду, а реальну власність.
  • За приблизними підрахунками, реалізація земельної реформи додасть у бюджети різних рівнів близько 2 млрд доларів або близько 1,5% ВВП.
  • Якби закон про ринок землі був ухвалений ще у 1990-х роках, то ми б сьогодні мали потужний клас фермерів із власною землею, а не потужний клас агрохолдингів, які змогли використати роки незалежності з користю для себе.

Залишити відповідь